Полонені рашисти відмовляються від обміну, або просять відстрочити його до закінчення контракту

Після потрапляння в полон окупанти значно змінили позицію про вторгнення Росії в незалежну Україну. Деякі полонені відмовляються від обміну, або просять відстрочити його до закінчення контракту, щоби не повертатися на війну.

«Після того, як російські солдати потрапили в полон, вони пройшли через низку центрів тримання під вартою, перш ніж прибути до цього табору. Прибуття сюди означає, що ймовірним наступним кроком є обмін, якщо допити українськими спецслужбами не виявлять причетності військовослужбовця до військового злочину.. Деякі полонені просять українську владу відкласти їхній обмін до закінчення терміну дії їхніх військових контрактів, щоб вони не були змушені знову воювати. Дехто просить не повертати їх взагалі. Але у такому разі вони будуть під вартою до закінчення війни, якщо не підуть добровольцями воювати в антипутінське добровольче формування, яке воює на боці України», — пише видання.

Видання пише, що львівський табір є зразковим. Згідно з Женевськими конвенціями, полонених не закривають у камерах.

Кшиштоф Яновський з Управління Верховного комісара ООН з прав людини каже, що умови у таборі «раніше не викликали у нас серйозних проблем і згодом постійно покращуються». Як це дозволено конвенціями, рядових солдатів залучають до роботи. В одній кімнаті чоловіки сидять за столом та склеюють паперові пакети, інші – виготовляють садові меблі. Офіцерів не змушують працювати, але вони тут рідкісні птахи».

Прес-секретар українського координаційного штабу з питань лікування хворих Петро Яценко розповів, що типи ув’язнених, які проходили через табір, були різними. Коли почалося вторгнення 2022 року, прибули переважно бойовики з Донецька та Луганська.

У другій хвилі було багато найманців із групи «Вагнера». Наразі, за його словами, приблизно одна третина військовослужбовців — це зеки з так званої штрафної військової частини «Шторм», третина — це мобілізовані чоловіки, а третина — кадрові солдати.

У Львівському таборі багато росіян виглядають набагато старшими за свої роки. Багато хто з тих, кого завербували з в’язниці, були хворі та слабкі. «Дуже важко повірити, що вони могли бути корисними, окрім гарматного м’яса», — каже Яценко.

Російська армія розпочала набір «м’яса» у в’язницях на початку року — на піку погіршення відносин з «Вагнером». Втім, ПВК забрав із колоній найкращих зеків. Більшість російських військовополонених проводять в Україні в середньому місяці, але багато українців, які повертаються з Росії, перебувають там понад рік.

Третина українців, які повертаються з полону, вважалися зниклими безвісти через те, що Росія не ділиться з Україною інформацією про своїх полонених.

В Україні полонених дозволено дзвонити додому, але ці дзвінки не приватні.Полонені можуть попросити свою сім’ю надіслати гроші, щоб вони могли купити солодощі, каву та засоби особистої гігієни у тюремному магазині.

«Я живий. Зі мною все добре. Я в Україні. Я у в’язниці, але до мене добре ставляться», – сказав Олексій з Липецька, який прибув до табору декількома годинами раніше.

За словами Яценка, багато громадян вірять у російську пропагандистську лінію, що вони вели справедливу війну проти «нацистів». Але принаймні деякі з полонених у цьому таборі змінили свою позицію.

«Я вважаю, що ця війна дарма. Я хочу повернутися додому», — сказав полонений Кирило.